Питання освіти і доступу до неї є одним з найбільш нагальних сьогодні. Саме знання дають нам можливість опановувати певну професію, знайти себе у житті та мати достойне життя. А що робити, коли ти живеш у доволі депресивному регіоні? Якщо освіта, яку пропонують тобі у місці твого проживання є недостатньою для повної реалізації свого потенціалу? Тоді у хід йде неформальна освіта.
Неформальна освіта – це особливий вид організованої навчальної діяльності, що відбувається за межами системи формальної освіти та може відбуватися протягом усього життя.
Саме завдяки особливим підходам до навчання, розуміння та інтерпретації нових знань ми стаємо більш конкурентоспроможними на сучасному ринку праці та розвиваємо свої «soft skills» або «м*які навички» – неакадемічні знання, наприклад, комунікаційні чи соціальні.
Окей. З поняттями завершили. Тепер звернемось до географії: де є найбільше можливостей для розвитку? Правильно: у великих містах, обласних та районних центрах, особливо, коли вони близько до столиці (пам*ятаємо, що всі дороги ведуть до Києва…ой, до Риму). А що ж відбувається у більш віддалених і не таких розвинених регіонах? От, наприклад, промислових, де основою є праця на заводі та професійно-технічна освіта, яка гордо передається із покоління в покоління. Які ж можливості розвиватись у молоді, яка проживає на теренах вугільних регіонів? Там для чоловіка робота на шахті одна з небагатьох можливостей вижити. Як можна спонукати молодь залишатися у рідних містах і містечках, а не їхати за кордон у пошуку кращої долі?
Ми намагались з’ясувати чи все так погано і чи справді все настільки депресивно.
Найбільш впливовими в сфері неформальної освіти в Україні є громадські організації (ГО), які кооперуються з місцевими органами влади. Найчастіше це установи освіти і культури. Для кращого впровадження неформального навчання створюють молодіжні центри, їх також називають хабами – простори для проведення часу та організації безкоштовних і доступних для всіх заходів. Особливо важливі такі простору для невеликих, віддалених від обласного центру міст, де у молоді часто немає можливості з користю проводити час після школи або вишу, і взагалі організовувати цікаве дозвілля. В Україні більше 50 молодіжних центрів, 18 з яких розташовані в Донецькій області, містах Червоноград та Нововолинськ. Більше про мережу молодіжних центрів та неформальній освіті в українських вугільних регіонах можна прочитати тут.
У Росії неформальна освіта розвинена більшою мірою в комерційному секторі, а це означає, що вона доступна не всім. Приватні освітні організації пропонують безліч послуг: від вивчення іноземних мов і танців, до вузькоспеціалізованих професійних тренінгів. Є й державні безкоштовні програми, але їх вибір сильно обмежений. Не кожен відповідає критеріям, за якими відбирають учнів. Наприклад, у студентів і школярів в цій сфері більше можливостей, оскільки ці програми в основному розробляють для них. Такими прикладами є: організація «Бізнес-молодість», курси журналістики, фотографії і так далі. Але чим старша людина, тим менше у неї шансів потрапити в програму неформальної освіти. Це означає, що неформальну систему освіти в Росії необхідно реформувати і розвивати.
У Німеччині є більше можливостей розвиватися, оскільки в цій країні неформальна освіта доступніша. Важливо зрозуміти, які у людини є таланти, щоб розвивати свої навички та вміння.
“Неформальна освіта відкриває нові можливості. Важливо також бути готовим до цих нових можливостей, бо вони, як наслідок, можуть допомогти відшукати своє покликання. Особливо важливим для мене була участь в програмі Європейського Союзу Ерасмус + “Молодь в дії”, – розповів учасник проекту Тоні Венігер.
“За підсумками програми видають підтверджують сертифікати. Цей документ визнають в суспільстві, він допомагає, наприклад, отримати стипендію на бажаний напрям навчання. Неформальна освіта допомогла мені знайти свій шлях і впевнено рухатися вперед”, – додав Тоні.
НЕФОРМАЛЬНА ОСВІТА В НІМЕЧЧИНІ
НЕФОРМАЛЬНА ОСВІТА В УКРАЇНІ
НЕФОРМАЛЬНА ОСВІТА В РОСІЇ
