Урбанізація та ревіталізація: що і як?
Простими словами «урбаніза́ція» (від лат. urbanus — міський) — , поширенням міського способу життя в певному регіоні, країні, світі, пов’язане зі стрімкого зростання кількості населення. А Ревіталіза́ція (від лат. re … — відновлення та vita — життя, дослівно: повернення життя) — поняття, що характеризує процеси відновлення, оживлення, відтворення. Ми ж будемо розглядати визначення урбанізації у контексті трансформації (ревіталізації) тобто відновлення шахтарських регіонів, а зараз покинутих споруд на тлі маленьких містечок «на виїзді».
У радянському союзі, як ніколи, будували заводи та застосовували масові виробництва. До цього відноситься й шахтарська промисловість, яка була основним способом видобування чорного та бурого вугілля для забрезпечення енергії. Колись на підприємствах планувався економічний розвиток, а на сьогодні працівники отримали затримку зарплат, жахливі та ще й небезпечні умови праці, та закриття шахт. Уся ця, колись розвинута інфраструктура, так і залишилась стояти зовсім без діла. В гіршому випадку їй випала доля бути розкраденою за наступні декілька років. На щастя, одиницям приміщень пророкувалась краща доля.
Як трасформувати вугільні регіони в Україні?
Перша позитивна новина – трансформація вже почалась! За останні кілька років з’явилось чимало прикладів якісної ревіталізації старих закинутих приміщень, що колись слугували потужними заводами для цілого СНГ. Так, це не колишні шахти, але достойні приклади для подальшого їх наслідування!
REZAVOД – попередньо «Львівський завод радіоапаратури». Його перетворили в сучасний еко-коворкінг, та місце для розвитку людей з креативних індустрій. Ініціатори простору самі облаштували робочі приміщення під кабінети та стали розививати урбан-трансформаційну культуру. Кожен поверх має певну тематику, якісь виготовляють брендовану продукцію, інші працюють як коворкінги, фотостудії , танцювальні зали і т.д. До того ж заснували однойменний фестиваль (
Ще один популярний заклад у Львові !FESTrepublic. Колись завод «Галичскло», а зараз популяний клуб, місце для івентів, та офіс однієї з найбліьших мереж рестораторанів у Львові. Минулоріч тут відкрили ще й сад на даху. Це проект зі сфери імпакт-інвестування, де інвестори одночасно вкладають в соціальний вплив на регіон та отримують повернення інвестицій у вигляді дивідендів. (
Promprylad – Івано-Франківський інноваційний центр на базі старого заводу, який працює на перетині чотирьох напрямків розвитку регіону: нової економіки та урбаністики, сучасного мистецтва та освіти. Команда проекту має на меті сконцентрувати тут креативний потенціал міста та цим сприяти розвитку регіону. Зараз для запуску пілотного поверху залучили 1,2 мільйона доларів. Тут працюють 16 різних бізнесових, освітніх та культурних функцій від різних операторів. Надалі ініціатори шукають коштів та партнерів для того аби викупити та оживити решту території закинутого заводу (36 577 м²).
Jam factory Art Center – раніше був Фабрикою спиртових виробів та підсолоджених трунків «Кронік і син». За радянських часів тут працював винзавод «Укрголоввино», а пізніше на місці організували переробку овочів. У 2000-х роках будь-яка робота на цій території припинилась. За згодою власників приміщення, активісти та митці почали організовувати на «Фабриці повидла» (як її назвали) культурні заходи. Тут відбувались «Тиждень актуального мистецтва», Lviv Fashion Week, кінопокази та концерти. А у 2019 році планують повноцінно облаштувати арт-простір, в якому експонуватимуть сучасне мистецтво, облаштують художню резиденцію-майстерню, кафе і двір зі сценою, де проводитимуться кінопокази та концерти.(
Це приклади лише західної частини України, які вже в дії та роблять великий вклад в майбутній розвиток місцевих громад. Мова не лише про культурний розвиток, а й про фінансовий прибуток, адже закинуте приміщення не приносить доходу, а ще й з’їдає податок на нерухомість та землю, а цьому випадку може заробляти на проведенні цікавих заходів, здачі в оренду. Відповідно в місцеві органи самоврядування надходять податки, які можна вкладати в розбудову інфраструктури.
У більш розвинених містах як Львів та Івано-Франківськ – популяризувати культуру та знайти інвесторів на подібні проекти легше, ніж у маленьких шахтарських містечках типу Нововолинська або Червонограда.
Нововолинськ – місто, яке було створене 60 років тому через те, що тут знайшли поклади вугілля. Керівництвом Радянського союзу було вирішено створити місто вугільної промисловості, привезти сюди робітників та успішно розпочати видобуток вугілля. Так і сталося. Більше 50 років шахти у Нововолинську видобували кам’яне вугілля та забезпечували ним країну. Але зараз, коли процес цивілизаціі пішов вперед і природні запаси у надрах землі вичерпуються, виникла велика проблема. Шахти закривають, робочих місць стає менше, депресія збільшується. Будівлі та кам’яні насипи над землею залишаються покинутими. Беручи приклад західних колег, можна ревіталізувати ці споруди, та розвивати, як мінімум в мале підприємництво, як це частково роблять у Червонограді, а як максимум – в промислове виробництво. Можна привертати увагу до цієї ситуації громади, молоді та разом, доклавши зусилль, трансформувати свій регіон, який колись був таким перспективним, а зараз покинутий. Тим паче, що молодь міста не байдужа до цієї проблеми та показує усім, що майбутнє є, воно реальне та світле.
Як це вирішили в Німеччині
Видобування вугілля в Німеччині припинили зовсім. У 2018 році закрили останні дві кам’яновугільні шахти. Причиною такого стратегічного рішення стало те, що видобуток став дорожчим, ніж імпортування.
Рішення, подібно згаданому українському, знайшли і тут. Існує шахта, яку називають найкрасивішою в світі – Цольферайн. Вона розміщена в місті Ессен, Рурської області та припинила свою роботу ще у 1986році. Її територію зараз умовно розділяють на три зони. Одна залишилась непорушним пам’ятником, друга стала культурно-розважальним центром, третя зона – шахта №12, на її території зараз основна туристична частина. Тут орформили музеї, картинні алереї та оглядові кінозали. Зимою басейн для поглинання розігрітого коксу перетворюють на каток. (
Щороку цей індустріальний пам’ятник відвідує понад 1,5 млн туристів. І не дивно, що шахті Zeche Zollverein у 2001 році присудили статус Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Екскурсоводи кажуть, що парк має в собі певну родзинку в кожну пору року. Літом, наприклад, з даху старої вуглемийки відкривається приголомшливий вид на Рурську область. Восени прекрасно виглядає так званий індустріальний гай (Industriewäldchen), посаджений на рудних відвалах. Взимку центром розваг стає каток, а навесні можна прогулятись кільцевим бульваром, протяжність якого 3,5 кілометри.
Як бачимо, урбанізація торкається всього, закинутих приміщень, які могли б знову приносити користь громадам, також. Звичайно, частіше це стосується великих міст та регіонів, проте все більше з’являється сміливців та креативних людей, які бачать перспективи там, де панує пустир, чи навіть розруха. І це позитивна тенденція хоча б через те, що люди, які живуть в місті чи навідують його знатимуть краще його історію, бачитимуть її, і навіть те, що від неї залишилось буде цінним для наступних поколінь. Тим паче, якщо ця історія поєднана з сьогодненням дизайном, атмосферою та просто наявністю життя в ній.
